23.03.2023

Студенти вигадали для своєї майстерні назву «Чорнороби», можливо, натякаючи на те, що наразі займаються чорновою роботою, оволодіваючи ремеслом, напрацьовуючи професійні навички. Кінопоказ виявився своєрідним творчим звітом другокурсників, які вступивши до університету в «ковідну» добу 2021-го, встигли в першому семестрі зняти лише навчальні вправи. У лютому 2022-го, після повномасштабного вторгнення в Україну, більшість з 27 членів групи роз’їхались по світах. Навчання тривало у форматі online. Отримавши від майстра теоретичну настанову, кожен дістав практичне завдання: зняти короткий фільм на тему «Моя війна 2022». У третьому семестрі таким творчим завданням стала екранізація, зрозуміло, у короткометражному форматі.
Попри напівжартівливе анонсування Василем Вітером кінопрограми свого курсу, мовляв «поки нема на що дивитись», перегляд виявився дуже цікавим. Було показано 17 робіт – 6 фільмів-вправ, 4 документальні стрічки з циклу «Моя війна 2022» та 7 коротких екранізацій. 
Представляючи свої роботи, кожен з авторів-початківців відповів на питання: яке саме кіно мріяв знімати, вступаючи на режисерський факультет. З’ясувалось, дуже різні мрії були – знімати детективи, чорні комедії, створювати фільми про кохання, про трагедію «зайвих» людей тощо. Можливо, з цієї причини програма коротких фільмів вразила своєю різноманітністю, отримавши живий відгук глядачів. Переповнений зал часом вибухав сміхом, а порою затамовував подих, співчуваючи щирості екранних оповідей, і завжди захоплено аплодував кожному авторові. 
В обговоренні кінопоказу взяли участь члени відділення кіномистецтва НАМ України: академіки Роман Балаян, Ірина Зубавіна та члени-кореспонденти Олесь Янчук і Сергій Тримбач, який був модератором акції. Також професійну думку висловили режисери Сергій Марченко та Юрій Терещенко, який у лютому 2023, на аналогічному заході представляв роботи студентів своєї творчої майстерні. 

 

Серед гостей заходу були професор навчально-наукового інституту філології, доктор філологічних наук літературознавець Анатолій Ткаченко та продюсерка Ольга Безхмельніцина – голова правління Української кіноакадемії.
При обговоренні не обійшлось без традиційного питання щодо фінансування проєктів юних майстрів екрана. З’ясувалось, що вони знімали свої фільми власним коштом та за фінансової підтримки батьків. Отже, з огляду на обставини, режисери змушені були стати водночас і продюсерами власних фільмів. Можна вважати це інвестицією у підвищення професійного рівня. Програма стала наочним свідченням, що у складних обставинах процес навчання не переривається. Понад це – дає плідні результати.