Творчий спадокНаціональної академії мистецтв України

Про творчий спадок

Творчий спадок НАМ України становить багатовікова славетна історія формування духовної культури України. Діяльність Академії є безпосереднім плеканням найкращих традицій українського народу в царині мистецтва, науки про мистецтво, мистецької освіти, реалізації культурних потреб і прагнень суспільства й окремої творчої особистості.
Практичну спробу заснувати в Україні установу на кшталт європейських академій мистецтв XVII–XVIII століть (Франція, Нідерланди, Швеція, Німеччина, Велика Британія) було здійснено на початку ХХ століття шляхом створення закладу вищої мистецької освіти — Української академії мистецтва. Проте, реалізувати прагнення створити державну науково-творчу установу, яка б об'єднувала найліпші наукові і мистецькі сили України з метою збереження та примноження художніх традицій, вдалося лише в грудні 1996 року, після набуття Україною незалежності й утвердження української державності.
Всі члени НАМ України є знаними постатями не лише в сферах безпосередньої мистецької діяльності, але й в культурному співтоваристві як такому. Серед членів Академії (станом на 1.01.2022) п'ять Героїв України, 29 лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, 23 народні художники України, один народний архітектор України, 26 народних артистів України, 36 заслужених діячів мистецтва України, 15 повних кавалерів ордена "За заслуги". Науковий ступінь мають 36 членів Академії, 15 — науковий ступінь кандидата наук, 62 — вчене звання професора, 12 — доцента.
У грудні 2021 року НАМ України відзначила 25-річчя від дня заснування. Академією пройдено значний шлях, здійснено численні наукові й мистецькі напрацювання, але ще більші завдання і звершення — попереду.

Кіно. Топ 5 найвизначніших фільмів

Українські стрічки різних років регулярно виходять у вітчизняний та світовий прокат, їх демонструють у конкурсах престижних кінофестивалів, покоління митців на міжнародному рівні презентують повнометражні фільми: драми, комедії, історичні нариси, художні фільми тощо. Налагоджується співпраця українських режисерів, акторів із міжнародними партнерами.
До складу НАМ України в різні роки входили видатні режисери, працівники кіноіндустрії, кіноактори, що подарували помітну кінематографічну спадщину, заклали підвалини дальшого становлення українського й міжнародного кінематографа.

1. Білий птах з чорною ознакою (1971, Юрій Іллєнко)

Український художній фільм-драма Київської кіностудії імені Олександра Довженка 1971 року режисера Юрія Іллєнка (1936–2010), кінооператора, кінорежисера та сценариста, академіка НАМ України (1996).
Сюжет: історія бідної і багатодітної сім’ї Дзвонарів, що живе десь у Карпатах, біля кордону з Румунією, в 1937–1947 роках. Кожен із дорослих синів старого батька і трохи контрабандиста в той бурхливий історичний час вибирає свій шлях: хто – в Червону армію, хто – до повстанців, хто – помалу божеволіти. Влада за десять років міняється чотири рази, людські життя стають предметом торгу в усіх смислах, і вже не зрозуміти, хто правий, а хто винен, хто друг, хто ворог.

2. Польоти уві сні та наяву (1982, Роман Балаян)

Український художній фільм 1982 року Київської кіностудії імені Олександра Довженка режисера Романа Балаяна (нар. 1941), українського кінорежисера, сценариста і кінопродюсера, академіка НАМ України (2001).Фільм посідає сьому позицію в списку 100 найкращих фільмів українського кіно.
Сюжет: напередодні сорокаріччя Сергій Макаров (актор Олег Янковський) підсумовує прожите життя й починає відчувати кризові переживання. Постійне почуття дискомфорту і незадоволеності змушують героя кидатися між людьми й робити дивні вчинки в надії на те, що в житті відбудуться зміни і йому відкриється те, що раніше було недоступним.

3. Довгі проводи (1971, Кіра Муратова)

Український художній фільм Київської кіностудії імені Олександра Довженка 1971 року (на екрани вийшов 1987 року) режисера Кіри Муратової (1934–2018), академіка НАМ України (1997).Фільм посідає дев'яту позицію в списку 100 найкращих фільмів українського кіно. 
Сюжет: довгий час мати (актриса Зінаїда Шарко) була зайнята лише своїм сином Сашком. З появою вільного часу в міру дорослішання сина, до неї став залицятися Микола Сергійович. Влітку син поїхав в гості до батька. Після повернення він став змінюватися. Мати розуміє, що син хоче виїхати, але їй не вистачає мудрості для правильної поведінки в ситуації, що складається.

4. Вечір на Івана Купала (1968, Юрій Іллєнко)

Український художній фільм-драма Київської кіностудії імені Олександра Довженка 1968 року, режисерський дебют Юрія Іллєнка (1936–2010), кінооператора, кінорежисера та сценариста академіка НАМ України (1996).
Сюжет: На одному хуторі жив молодий бідний селянин Петро, що підробляв у багатого хазяїна Коржа. Він закохався в доньку хазяїна, а дівчина відповіла хлопцю взаємністю. Але батько категорично відмовляється віддавати доньку заміж за батрака. Петро з горя йде в шинок, де зустрічається з бродягою Басаврюком, якого місцеві вважають дияволом у людській подобі. Басаврюк пропонує Петрові угоду — хлопець допоможе бродязі, натомість той підкаже, як Петрові отримати красуню в дружини.

5. Поводир (2014, Олесь Санін)

Український історичний драматичний фільм 2014 року режисера і сценариста Олеся Саніна (нар. 1972), кінорежисера, сценариста, член-кореспондента НАМ України (2021).
Сюжет: Україна 1932–1933-х. Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїжджає до Харкова допомагати будувати соціалізм і гине; сина рятує від переслідувачів сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем. Їхня подорож, повна небезпечних пригод, відбувається на тлі драматичних сторінок української історії і руйнування людських доль: колективізації, репресій і Голодомору. Фільм про кохання, вірність, підлість і зраду.

Візуальне мистецтво. 5 найвідоміших митцтв

Пам’ятки українського візуального мистецтва є символами національної культури та відомі на світовому рівні, джерелом поглиблених досліджень і вироблення нових знань, наукових теорій і гіпотез, що впливають на свідомість суспільства, формують його культурний світогляд, почуття національної гідності.
НАМ України пишається своїми членами-митцями — художниками-графіками, живописцями, скульпторами, архітекторами, чия творчість є мистецькою спадщиною України і посідає важливе місце в світовій історії мистецтв.

1. Тетяна Яблонська

Тетяна Нилівна Яблонська (1917—2005) — художниця, академік НАМ України (1997)
1956-го Тетяна Яблонська була учасницею павільйону СРСР на Венеційській бієнале. На період 1954–1959 років припадають подорожі та серії робіт «По Криму», «По Кавказу», «По Прибалтиці». 1972-го знову їде до Італії та створює серію робіт. 
Яблонська є Героєм України (2001), лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Державних премій СРСР (1945, 1951, 1979), народним художником України (1960), академіком Академії художеств СРСР (1975), народним художником СРСР (1982), професором (1967). Почесна громадянка Києва (2001), нагороджена Золотою медаллю НАМ України (2004).

2. Сергій Якутович

Сергій Георгійович Якутович (1952–2017) — художник, графік, книжковий ілюстратор, член-кореспондент НАМ України (2013)
У доробку видатного майстра ілюстрування 160 видань, серед яких і 17 томів модерної української літератури. Видання роману Ліни Костенко «Берестечко», ілюстроване Якутовичем, вийшло у видавництві «Либідь», було визнано найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, репрезентованою на виставці-ярмарку в Ашгабаті.
Якутович є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (2004), володарем Гран-прі на берлінській виставці-конкурсі «За мир» (1983), почесної премії «Берлінале» у Берліні (1985); нагороджений Золотою медаллю НАМ України (2003).

3. Валентин Зноба

Валентин Іванович Зноба (1929—2006) — скульптор, академік (академік-засновник) НАМ України (1997)
Валентин Зноба працював у галузях монументальної та станкової скульптури, портрета. Окремо відзначається його великий внесок та широке сприяння популяризації українського мистецтва за кордоном. Майстерно володів роботою з каменем, деревом, металом; автор багатьох пам'ятників і меморіалів Другої світової війни.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996), Республіканської премії ЛКСМУ імені М. Островського (1967), народний художник України (1979), нагороджений Золотою медаллю НАМ України (2004). Член Британської королівської асоціації скульпторів-портретистів (1995), почесний професор університету Напієра (Edinburgh Napier University, Единбург, 1996), Почесний громадянин Києва (1997).

4. Тетяна Голембієвська

Тетяна Миколаївна Голембієвська (1936—2018) — художниця, педагог, академік НАМ України (1997)
Тетяна Голембієвська працювала в галузі станкового живопису. Найбільш відомі роботи: "Безсмертя" (1974), "Подруги" (1959), "Врожай" (1967) тощо. Роботи Голембієвської зберігаються в музеях України та в закордонних художніх зібраннях Японії, Італії, Греції, Франції, США, Норвегії, Німеччини, Англії, Шотландії.
Тетяна Голембієвська — лауреат Республіканської премії ЛКСМУ імені М. Островського (1968), народний художник України (1986), професор (1984), нагороджена Золотою медаллю НАМ України (2006), орденом Святого Станіслава III ступеня таДіамантовим орденом Королеви Анни. Дружина українського скульптора Валентина Зноба.  

5. Микола Стороженко

Микола Андрійович Стороженко (1928—2015) — живописець та графік, академік НАМ України (2000)
Микола Стороженко працював у галузі станкового та монументально-декоративного живопису, книжкової графіки. Йому була властива широта мистецького кругозору, багатоплановість осмислення й образного втілення теми. 
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1988), народний художник України (1997), професор (1991). Нагороджений Золотою медаллю НАМ України (2000), орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2008), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), орден Св. Михаїла (2004) та відзнакою Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2013).

Музика. Топ 5 найпопулярніших творів

Українська музична спадщина охоплює переважно всі види музичного мистецтва: народну і професійну, академічну і популярну музику. Натепер українська музика в її жанровому розмаїтті звучить в Україні й далеко за її межами, надалі формується в народній і фаховій традиціях, є предметом вивчення музикознавців.
До складу НАМ України в різні роки входили музиканти, композитори, диригенти світового рівня, які презентують розмаїття музичних напрямів і є лауреатами українських й міжнародних музичних премій.

1. Мелодія ля-мінор (1980-і, Мирослав Скорик)

"Мелодія ля-мінор" — музичний твір композитора Мирослава Скорика (1938–2020), написаний у 1980-і до художнього фільму "Високий перевал" на прохання кінорежисера Володимира Денисенка.
Мирослав Скорик — український композитор і музикознавець, академік НАМ України (2008), Герой України (2008), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1987), премії "Національна легенда України" (2021, посмертно), народний артист України (1988), кандидат мистецтвознавства (1967), професор (1985). Нагороджений Золотою медаллю НАМ України (2008). Автор музики до культових українських фільмів: "Тіні забутих предків", "Гуси-лебеді летять", "Високий перевал"; автор опери "Мойсей" за поемою Івана Франка. 

2. Пісня про рушник (запис 1966, виконує Дмитро Гнатюк)

"Пісня про рушник" — твір 1958 року Андрія Малишка на музику композитора Платона Майбороди, — відома у виконанні видатного українського оперного співака Дмитра Гнатюка (1925–2016), академіка НАМ України (1996).
"Пісня про рушник" — сповідь-спогад ліричного героя, в якій матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвоï дороги. Автор звертається до тривог дитинства, прощання з домом та материнських переживань за долю дитини.Дмитро Гнатюк — Герой України (2005), Герой соціалістичної праці (1985), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1973), Державної премії СРСР (1977), Державної премії ГрузРСР імені З. Паліашвілі (1972), народний артист України (1999), народний артист СРСР (1960). 

3. Опера "Коли цвіте папороть" (1978, Євген Станкович)

"Коли цвіте папороть" — фольк-опера 1978 року Євгена Станковича (нар. 1942), композитора, академіка НАМ України (1997). Опера написана на лібрето Олександра Стельмашенка.
Опера була написана на замовлення французької концертної фірми «Алітепа» для Всесвітньої виставки в Парижі. Літературною основою опери стали твори Миколи Гоголя, національний фольклор, героїчний епос, народні обряди.

4. Гімн України(запис 2020, капела "Думка")

Державний Гімн України — пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького.
Генеральний директор, художній керівник, головний диригент Національної заслуженої академічної капели України «Думка» — Герой України Євген Герасимович Савчук (нар. 1947), академік НАМ України (2004).

5. Пори року (1973, Леся Дичко)

"Пори року" — кантата української композиторки Людмили (Лесі) Василівни Дичко (нар. 1939), члена-кореспондента НАМ України (2009)
Леся Дичко — одна з провідних хорових композиторів в Україні. Її твори були широко репрезентовані на хорових фестивалях, конкурсах і в концертних програмах світу: США, Канаді, Франції, Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Данії, Іспанії, Італії, Угорщині, Болгарії, Польщі та Чехії.

Перформативне мистецтво. 5 найцікавіших вистав

Українські сценічні й перформативні мистецтва відіграють важливу роль у розвитку загальносвітового театрального, хореографічного, пластичного мистецьких напрямів, опери, творчих перформансів та різного роду сценічних експериментів. 
До складу НАМ України у різні роки входили видатні актори, танцюристи, митці-перформери, театральні режисери, хореографи, які репрезентують розмаїтість напрямів й популяризують українське сценічне мистецтво в світі.

1. Виступ Ансамблю танцю імені Павла Вірського

Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського — національний художній професіональний колектив України, що базується в Києві. Основу репертуару ансамблю становлять старовинні й сучасні танці різних регіонів України. Показовою рисою ансамблю є широке відображення сучасної тематики і творче використання спадщини народного танцю. Генеральний директор та художній керівник — Мирослав Вантуx, академік НАМ України (1997).
Близько 1000 танцюристів пройшли через колектив за майже 80 років існування. Колектив побував більше ніж у 60 країнах світу, зокрема (В'єтнам, Корея, Китай, Австрія, Велика Британія, Канада, США, Бельгія, Франція, Іспанія, Італія, Греція, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Португалія, Швейцарія, Данія, Японія та ін.), де демонстрував досягнення української культури. Обробку народної музики і нову музику до танців створювали українські композитори, всі танцювальні номери виконуються в супроводі симфонічного оркестру.

2. Опера"Запорожець за Дунаєм"

Опера "Запорожець за Дунаєм" на 3 дії українського композитора Семена Гулака-Артемовського в Національному академічному театрі опери та балету України імені Тараса Шевченка.Генеральний директор та художній керівник — Петро Чуприна (нар. 1948), академік НАМ України (2013)
Сюжет: дія відбувається в османських володіннях (Задунайська Січ) наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя. Біля хати запорожця Карася його названа дочка Оксана сумує за коханим, козаком Андрієм. Османський султан приходить до хати Карася, де він розраховує бути невпізнаним. Карась змінює ім’я на турецьке, а Оксана зустрічається з Андрієм і вони тікають. Султан дозволяє всім покинути його володіння й повернутися в Україну. Всенародна радість; Андрій, Оксана та всі інші повертаються додому.

3. Вистава "Сто тисяч"

Вистава "Сто тисяч" за трагікомедією на чотири дії українського письменника Івана Карпенка-Карого в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Генеральний директор та художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка — Михайло Васильович Захаревич (нар. 1950), член-кореспондент НАМ України (2017)
Сюжет: Головний герой п'єси Герасим Никодимович Калитка, сільський багатій, зустрічається з невідомим євреєм, який пропонує йому купити 100 тис. фальшивих рублів. Втім "гроші" виявилися звичайним папером, Калитка пробує повіситися. Прийшовши до тями, обдурений "махінатор" промовляє: "Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря", на чому п'єса і завершується.

4. Опера "Дон Карлос"

Опера "Дон Карлос" на 5 дій італійського композитора Джузеппе Верді в Національному академічному театрі опери та балету України імені Т. Г. Шевченка.Генеральний директор та художній керівник — Петро Чуприна (нар. 1948), академік НАМ України (2013)
Сюжет: Дія опери починається у Фонтенбло 1559 року та закінчується в Мадриді в 1568-му. Сюжет Фр. Шиллера про любовний зв'язок Дон Карлоса і Єлизавети Валуа, що проходить на тлі реальних історичних подій, — вигаданий і не підтверджується істориками. У фіналі опери дон Карлос зупиняється попрощатися з Єлизаветою. Утікача наздоганяють король і Інквізитор, але їх зупиняє лише примара короля Карла V. Відкритий фінал опери дає надію на порятунок дона Карлоса. 

5. Спектакль "Тев'є Тевель"

Спектакль "Тев'є Тевель" Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка із академіком НАМ України, Героєм України Богданом Сильвестровичем Ступкою (1941–2012) в головній ролі упродовж трьох десятиліть був одним із найпопулярніших вистав театру.Режисером вистави є академік НАМ України Сергій Володимирович Данченко (1937–2001). П'єса написана Григорієм Горіним (1940–2000) за оповіданнями Шолом-Алейхема про Тев'є-молочника. Прем'єра вистави відбулася 1989 року. 
Сюжет: Тягне свій візок з молоком анатівський молочник Тев'є, різних людей зустрічає герой на своєму шляху. Сподівання розбиваються одне за одним, але Тев'є, великий мрійник із Анатівки, навіть після смерті дружини Голди, тримаючи в обіймах маленьку онуку Голду, оповідає їй про закономірність і логічність влаштування життєвого кола. Ідея бажаного та недосяжного проходить крізь події вистави, що вирішена в трагікомічному жанрі.