01.06.2025

Академік Олександр Федорук народився 1938 року в кварталі польських емігрантів Мерикур-Корон міста Мерикур у департаменті Па-де-Кале (Франція); 1960 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, 1968 року – Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна. В 1968–1968 – заступник відповідального редактора тернопільської газети «Вільне життя», завідувач відділу пропаганди і агітації газети «Ровесник». Упродовж 1968–2004 років працював в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України імені М. Т. Рильського (аспірант, молодший науковий співробітник, учений секретар, завідувач сектору мистецтва соціалістичних країн, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу мистецтва і народної творчості зарубіжних країн).
1971-го захистив кандидатську дисертацію «Українсько-польські зв’язки в зображальному мистецтві другої половини ХІХ – на початку ХХ століття», 1996-го – докторську «Польський живопис 1945–1965 років: Розвиток реалістичних традицій і авангарду».Від 1993 – голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, від 2000-го – голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Упродовж 2004–2017 років керував кафедрою теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, у 2017–2024 роках – головний науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України. З 2006 по 2020 рік – головний редактор журналу «Образотворче мистецтво».З 2000 року – академік НАМ України (з 1997 – член-кореспондент). Упродовж десятиліть був академіком-секретарем відділення теорії та історії мистецтв НАМ України.
Автор понад 100 наукових праць, статей і монографій, серед яких: «Джерела культурних взаємин: Україна в творчості польських художників другої половини XIX – початку XX ст.», «Мистецтво, народжене соціалізмом: Самодіяльне образотворче і декоративно-прикладне мистецтво», «Петро Кончаловський – видатний радянський художник» (1976), «Зарубіжне мистецтво» (1980, у співав.), «Графіка як вид образотворчого мистецтва: Бесіди про мистецтво» (1983), «Народженні в Елладі: Оповідання» (1984), «Мистецтво Німецької Демократичної Республіки» (1986), «Корнило Устиянович: Повість» (1992), «В колі традицій та авангарду (Польський живопис повоєнних років)» (1995), «Василь Хмелюк» (1996), «Дивосвіт Аки Перейми: Зі свободою приходить вільна національна культура» (1996), «На переломі: Здобутки і втрати (Польський нефігуративний та фігуративний живопис 1955–1965 років)» (1997), «Радість і смуток Ярослава Пстрака: Повість про художника (1880–1916)» (1997, у співав.), «Микола Бутович: Життя і творчість» (2002), «Андрій Чебикін – крила щедрої душі», «Пластика Петра Капшученка» (2004), «Московитія проти України: Політика, культура» (2006), «Перетин знаку: Вибрані мистецтвознавчі статті» (у трьох книгах, 2006–2008), «Ратай українського поля: Мистецтвознавець Віталій Ханко» (2007), «Маестро художнього скла Андрій Бокотей» (2008), «Ака Перейма. Павлина Клим. Вака Фаррара-Перейма. Ірма Осадца: Кераміка» (2011), «Моя колекція – життя моє: Бесіди з Михайлом Нобелем» (2015), інші.

Глибокий науковець, визначний ерудит, людина широкого дослідницького діапазону, вчений, який завжди готовий був прийти на допомогу молодим науковцям, брав активну участь у науковому житті України, Олександр Касьянович залишив значну наукову спадщину і світлу пам’ять про себе як людину виняткової порядності, невтомного шукача істини і справжнього патріота української науки про мистецтво. Його ім’я навіки вписане в історію нашої гуманітаристики, а його праці, моральний приклад і невтомна відданість справі ще довго надихатимуть наступні покоління дослідників.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким і друзям Олександра Касьяновича – визначної постаті, чиї труди і дні залишили по собі слід у наших серцях.
Церемонія прощання відбуватиметься 4.06 з 11:00 в Будинку художника (Львівська площа, 1-5).
Чин похорону розпочнеться о 14:00 в катедральному соборі Святого Олександра (Костьольна, 17).
Поховання на Петропавлівському кладовищі (Петропавлівська Борщагівка).