23.02.2026

Глядачі мали змогу ознайомитися з презентацією книжки «Моє життя з Олександром Архипенком» Френсіс Архипенко-Ґрей (Видавництво «Дух і літера», 2025), яка є українським перекладом спогадів дружини митця про маловідомі сторінки його життя та творчості, а також поспілкуватися з редактором видання Вітою Сусак та перекладачем Юлією Шекет.

Від Національної академії мистецтв України на події були присутні: віцепрезидент НАМ України, академік НАМ України Юрій Вакуленко, академік-секретар відділення теорії та історії мистецтва НАМ України, академік Владислав Корнієнко, члени-кореспонденти НАМ України, народний артист України Сергій Борденюк та лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, заслужений діяч мистецтв України Сергій Тримбач.
Від імені президента НАМ України Віктора Сидоренка віцепрезидент Академії Юрій Вакуленко вручив Срібну медаль НАМ Україні Віті Сусак, якої вона була удостоєна рішенням Президії Академії за вагомий внесок в українську науку про мистецтво.

Крім того, в рамках програми відбувся показ фільмів «Творець з Божою іскрою» (1997) академіка НАМ України, режисера Миколи Мащенка та «Геній скульптури ХХ століття» (2003) режисера Олександра Муратова.
Модератори заходу: головний редактор київського Видавництва «Дух і літера» Леонід Фінберг та Сергій Тримбач.
Книжка «Моє життя з Олександром Архипенком» це спогади Ф. Архипенко-Ґрей, яка була поруч з митцем упродовж останніх років його життя. Їхнє знайомство почалося в школі Архипенка в штаті Нью-Йорк: тоді юна Френсіс, яка шукала себе в житті і творчості, стала вихованкою майстра. Попри нібито значну поколіннєву й культурну різницю, їхній діалог переріс модель «наставник–учениця». За якийсь час після смерті дружини художника Френсіс і Олександр стали жити разом, а згодом одружилися. Пані Архипенко-Ґрей оповідає про спільне життя надзвичайно щиро, при тому незмінно делікатно, тонко аналізує почуття й відкриття, радощі і труднощі незвичного союзу. А йому довелося пройти чимало випробувань, адже суспільство (невід’ємна часточка якого ще й родичі волелюбної Френсіс, які дотримувалися традиційних поглядів) не завжди готове було толерантно сприймати стосунки, які виходять за межі узвичаєних. Для Архипенка головним було мистецтво, пошуки вищого смислу і способів художнього вираження неочевидного. Він вбачає у Френсіс перспективну мисткиню і підтримує (ба навіть підштовхує) як у творчих пошуках, так і в побудові кар’єри. Втім, учениця і дружина, хоча й відчуває духовну спільність з архипенковим світом, не може і не хоче повторювати його шлях. А після смерті чоловіка їй доведеться вирішувати чимало складних проблем через конфлікти з арт-дилерами та плутанину з репліками його робіт, спричинені частково примхами автора. В оповіді майстерно переплітаються психологічні роздуми, міркування про мистецтво і побутові деталі. Книжка неодмінно потішить не лише мистецтвознавців, а й усіх, кого цікавить життя за межами буденних уявлень.