Проєкт «Крик мовчання» (твори: «Додому. До мами», «Допоможіть», «Катерина», «Наймичка») української художниці-живописця, академіка НАМ України Віри Баринової-Кулеби висунуто Національною академією мистецтв України на здобуття Шевченківської премії
30.10.2024
Проєкт є авторським висловом мисткині, її рефлексією на війну в Україні. Твори, які становлять проєкт (здебільшого це поліптихи), сповнені модерної інтерпретації етнічних образів, скерованих на художнє осмислення складної долі людини. Кожний презентований твір має глибоку символічність, вишукану алегоричність, системне подання знакових контекстів (наприклад, мотив колеса, колиски, вікна в рушникові тощо) з метою більш переконливого оприявнення гуманістичної складової буття людини в світових перипетіях. Переосмислення Шевченкового поетичного спадку у поліптихах «Наймичка», «Катерина» відбувається поєднанням часових засад відтворення сюжетного руху, що виявляє існування людини, порушуючи тему його колообігу. Художній образ дитини є символом занурення у невідомість майбутнього, що виявлений мисткинею зокрема через залучення авторської техніки письма, суголосної самій темі твору. Триптих «Додому. До мами» посутньо є віддзеркаленням кольоротвору державного прапора України, сповненого національних символічних кодів, серед яких провідне місце посідає образ Матері-Берегині, суголосний не лише Софійській Оранті, а й образові Розп’яття з усіма сакральними конотаціями, які цей прийом набув в історії зображального мистецтва. Прийом діагонального руху, базований на необароковому та майже сецесійному трактуванні полістилістичного характеру візуалізації теми пропонує глядачеві сучасну модель її художньої інтерпретації. Цим твором мисткиня зокрема засвідчує мотив повернення додому тих, хто його залишив. Лінеарність, монументальність, знаково-символічна мова, принципова іконічність і граничне узагальнення візуального повідомлення засвідчують високу мистецьку культуру та фахову майстерність Віри Баринової-Кулеби і дозволяють зробити НАМ України переконливий висновок щодо відповідності пропонованого проєкту вимогам Шевченківської премії. Уперше оприлюднені в завершеному вигляді у 2020 році на Дев’ятій всеукраїнській бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», присвяченій утвердженню духовної незалежності України (Центральний будинок художника Національної спілки художників України в Києві) та в каталозі цього бієнале. Також експонувалися на персональних виставках «Мальоване з душі» (2023, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ), «Крик мовчання» (2024, юридична фірма «Аsters», Американсько-Українська Ділова Рада (USUBC), Київ), Всеукраїнській художній виставці до Дня Незалежності (2021, Центральний будинок художника Національної спілки художників України), Міжнародному мистецькому проекті «Фарби полум’я сердець», занесеному в Національну книгу рекордів України як наймасштабніша благодійна мистецька подія в історії України (2022, Палац Потоцьких, Львів), в мистецьких проектах «Ковчег» (2022, галерея «Хлібня», Національний заповідник «Софія Київська») та «Ковчег. Антологія сенсів» (2023, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького), Всеукраїнському культурно-мистецькому проєкті до Дня Збройних Сил України «Художники на захисті країни» (2023, Центральний будинок художника Національної спілки художників України) та в інших.
Творчий доробок Віри Баринової-Кулеби становить десятки циклів, різних за манерою візуалізації та стилізації художніх образів. Це і академічні твори, і умовно-декоративні картини-притчі. Авторка більш ніж 1000 творів візуального мистецтва.Магістральними у творчості Віри Баринової-Кулеби є такі теми, як батько і мати, дитинство, любов, родина: «1945 (з мого дитинства)» (1971), «Автопортрет з дітьми» (1973), «1941 (роки війни)» (1978-1980), «Моя мама і брат» (1989), «Батько і стебельце» (1992), «Синок мій» (2000), «Батько» (2001), «Мої батьки» (2006), «Моя мама Ольга і гуси» (2006), «Щаслива сім’я» (2007-2008), «Мій батько в полі» (2010), «Простіть, мамо, за чорну хустину» (2015) та інші. В.Баринова (Кулеба) приділяє увагу висвітленню народних свят та обрядів: Великодня, Івана Купала, жнив, запросин на весілля, танцям тощо: «Дівчата» (1965), «Запрошення на весілля» (1968), «Великдень» (1989), «Бабине літо» (1999), «Запрошення» (2001, 2019), «Христос Воскрес» (2004), «На Сорочинському ярмарку» (2007), «Радість у танцях» (2006), «Свято врожаю» (2011) та інші. Особливе місце у творчості мисткині належить висвітленню теми Голодоморів в Україні: «Тридцять третій рік» (1998), «Сину, це твоя земля» (1999), «Незабутнє» (2005), «Голодна смерть в Україні» (2007), «Дід Микола, баба Марфа в роки Голодомору. Тоді вони померли…» (2007), «Голодомор в Україні 1932-1933 забути неможливо» (2008).Картини Віри Баринової-Кулеби зберігаються в музеях і приватних колекціях в Україні, Великій Британії, Німеччині, США, Угорщині, Франції, Швейцарії. У 1989 році їх купляли на аукціонах Крістіс (Christie’s) та Сотбіс (Sotheby’s). Мисткиня є постійною учасницею міжнародних і українських благодійних аукціонів на підтримку України в російсько-українській війні. Зокрема твір Віри Іванівни «Young Women» (2001-2002) успішно взяв участь в аукціоні на підтримку НАМ України у Королівській академії мистецтв (Royal Academy of Arts, Лондон) в січні 2023 року.