27.06.2023

У Празі в середині червня пройшов масштабний фестиваль сценічного дизайну Prague Quadrennial of Performance Design and Space. Україна на ньому представила проєкт «Сад живих речей». Подробиці розповідає учасниця форуму Олена Ковальчук, кандидат мистецтвознавства, доцент, провідний науковий співробітник відділу теорії та історії культури ІПСМ НАМ України.     
Раз на чотири роки столиця Чехії Прага перетворюється на центр всесвітнього форуму сценографії, стає осередком креативного генерування пластичних ідей, презентацій концептуальних проєктів, інсталяцій / перформансів, простором жвавих дискусій та обговорень.
  8-18 червня – часовий проміжок цьогорічного Prague Quadrennial of Performance Design and Space. Свої проєкти презентували творчі колективи з 59 країн. На форумі працювали дві постійні платформи: виставка країн / регіонів – павільйони перфомансів / інсталяцій конкурсної програми практично всіх континентів і студентський майданчик – простір вільного пошуку творчої молоді, осередок імпровізацій і театралізованої дієвості. 
В образній пластиці просторових павільйонів, технічних новаціях, режисурі авторських перформансів знаходили своє розв’язання не лише театрально-сценографічні наративи. За концептуальністю проєктів поставала глибина соціально-культурних суперечностей, позначалися загострено-больові питання сучасного світу. Теми війни й буття країн між війнами (звучала навіть в павільйонах тих країн, де самої війни немає), теми екології не лише навколишнього простору, а й людського духу, теми народів, що зникають, гендерні питання.На мистецькій мапі PQ-23 Армения, Австралія, Бразилія, Канада, Чилі, Китай, Мексика, Нова Зеландія, Україна… Концептуальна різновекторність, парадоксальність пластичних рішень, варіативність новітніх технологій і дизайнерських практик. Найвищу нагороду фестивалю – Золоту Тригу – отримав проєкт Кіпру «Глядачі в місті-привиді». Основа пластичного задуму – доля міста Фамагуста, спустошеного турецьким військовим вторгненням на Кіпр і закритого на сорок шість років. Місто – капсула часу…, відкрите для відвідувань з 2020-го.На тлі загально виставкової стабільності організатори PQ-23 розгорнули активно-насичену культурну програму з вистав, театралізованих дій, доповідей / презентацій, лекцій / майстер-класів… Питання новітніх театральних технологій, практикуми, пошуки, експерименти, 

Український павільйон на PQ-2023 – «Сад живих речей» (авторська концепція сценографа Богдана Поліщука). Зі вступної статті Олени Ковальчук до каталогу: «Сад – глибинно-сакральне поняття, закарбоване у свідомості українців. Своєю родючістю, щедрістю, кольоровою наснагою Матінка-Земля являє світові красу й велич – сутність естетичної програми українців, просторовим розмахом та різноманіттям власних проявів плекає свободу й волю народу. В образних глибинах креслень Саду – сила незламності нації, вміння боронити власну землю, відроджуватись попри всі обставини. Країна-Сад – на перетині шляхів, між небом та землею, розп’яття на хрестовині історичного та культурного розвою – підґрунтя насиченості мистецьких програм художників українського театру».

У просторі, що об’єднує, презентувалися артоб’єкти: «Намитка» Людмили Нагорної, «Човен» Наталі та Сергія Ридванецьких, «Читання ландшафту» Інесси Кульчицької, «Терези війни» Олега Татаринова, «Mariya’s “Mriya”» Марії Погребняк, «Коріння. Мережа зв’язків» Юлії Заулічної, «Пий. Автор не несе відповідальності. Як і росія» Олесі Головач, «Театр спогадів» Олени Поліщук. Теми війни, стійкості й перемоги, образно-дієві інсталяції і запах справжньої трави… Авторські ідеї, пульсації образних змістів, що виникатимуть на перетинах / взаємодіях авторського і глядачевого елементів. І глядачі, від малого до великого, активно взаємодіяли із мистецькими об’єктами, крутили, зважували, випробували воду з батареї… через гру усвідомлюючи прості й вічні істини, що запропонували їм українські митці.