06.08.2024

Книга створена на підставі його усних розповідей, знайомить читача з найбільш значущими аспектами культуротворчих процесів, які супроводжували історію України 1940–2020-х, формує матеріал для осмислення сучасних механізмів деколонізації та незбігів історичної пам’яті.Автор розповідає про родинне коло й перші фундаментальні враження, якими стали війна і репресія старшого брата у розпалі хрущовської відлиги, власні фахові вподобання, причини вигнання «за межі вже зовсім здичавілого українського літературного процесу», спроби інституалізації за часів радянщини під пильним оком спецслужб і нові можливості, які виникли під час «перебудови».
Передмову до видання написано культурознавцем, архітектурознавцем, членом-кореспондентом НАМ України Андрієм Пучковим, який зауважує: «Автор цієї книжки прочитав «Критику чистого розуму» у ніжному віці, отже, від нього можна чекати чого завгодно. Мирону Петровському, наприклад, радили триматися подалі від Скуратівського; Скуратівському – від Петровського. Принаймні, в суспільно корисному смислі справді «нічого хорошого»: ходити строєм і думати меркантильно Скуратівський не вміє, звик «ховатися і таїти», серед навколишньої людності виділяється неохоче; існує сам по собі як явище природи, як непереборна сила продуктивного її духу. Нема кому скаржитися на дощ, спеку, землетрус чи падолист. Таких людей багато не буває, багато їх і не треба, Скуратівський – то взагалі такий один.

Його акторський персонаж резонер Сомов у фільмі Маслобойщикова «Шум вітру» (2002) стверджує: «Головне, щоб на одного безумця припадала одна нормальна людина». «У нас на всіх – одна», – реагує цинічний Самійленко. Multi sunt vocati, pauci vero electi.
Явище Скуратівського свідчить про принципове існування взірцевості людини, яка уособлює культуру, утверджує її фронт і фронтир, її рапід і рокаду. Тобто те, що існує на межі, коли з обох її сторін щось відбувається, а ти, рухаючись межовим шосе, і спостерігаєш, і пропонуєш іншим формувати правильність погляду, відтак, – характер наступних реакцій, оцінювання, пестування світогляду, вишколу помилок».