27.01.2023

Лев Ізраїльович, який витратив на будівництво і оздоблення лікарні 60 тисяч рублів, запросив для проєктування харківського цивільного інженера Михайла Артинова (1853–1913) після того, як первісний проєкт, виконаний інженером шляхів сполучення Сергієм Подгурським, не був Бродським погоджений. Артинов щойно переїхав до Києва, але від гонорару за розроблення проєкту й здійснення авторського нагляду відмовився. Консультантом проєкту був професор педіатрії Університету св. Володимира Василь Чернов.
Основним приміщенням одноповерхової споруди є велика двосвітла зала очікування з підлогою, виконаною в техніці терраццо (terrazzo), що відома з давньоримської доби. Зала могла вмістити до трьохсот осіб – батьків із дітьми, які очікували на прийом лікарів. Акустика зали мала і виховне значення: якщо дуже голосно розмовляти або кричати, оточуючі будуть помічати такі вади поведінки, і хворі діти намагалися втамовувати біль, аби не заважати те саме робити оточуючим. В амбулаторії було обладнано лікарські кабінети, існували інфекційне та хірургічне відділення, аптека, лабораторія, бібліотека, навіть квартири медперсоналу, господарські кімнати. Ліворуч і позаду споруди був достатньо просторий двір (згодом забудований), до якого із центральної зали вели симетричні сходи, до яких могла під’їхати карета швидкої допомоги. Медичною частиною амбулаторії завідував педіатр Федір Чорномор-Задерновський, вів прийом хворих професор Університету св. Володимира хірург Євген Черняховський (1920-го став першим ректором Київського медичного інституту).

За радянського часу в будівлі розміщувалася Центральна дитяча поліклініка, у 1950-х – Дитяча соматична лікарня, до 1996 року – Перше поліклінічне відділення 15-ї клінічної дитячої лікарні Шевченківського району. 1996-го будівлю визнано аварійною (останній ремонт здійснювався 1957 року), планувалося знесення. Знайшовся банк, який трошки відреставрував споруду, але вона лишалася занедбаною. Утім, це не завадило визнати будинок пам’яткою архітектури (розпорядження КМДА від 17.01.2000 № 42, охоронний № 317).
Розпорядженням КМДА від 12.05.1999 № 596 будівлю, майже руїну, було передано апарату Президії НАМ України, й упродовж серпня 2000 – червня 2007 року її капітальну реконструкцію здійснювали «Гіпроцивільпромбуд» (проєктування) та «Київбудком» (будівництво).
У червні 2007 року апарат Президії НАМ України отримав власні приміщення.