Віктор Дмитрович Сидоренко

Президент НАМ України

Illustration

ВІКТОР ДМИТРОВИЧ СИДОРЕНКО

    нар. 1953

Художник, педагог, науковець
Посада: президент НАМ України

    Академік НАМ України (1997)

    Іноземний член Академії художеств Республіки Узбекистан (2011)

    Народний художник України (1998)

    Кандидат мистецтвознавства (2005)

    Професор (2002)

    Лауреат Міжнародного фестивалю «Золотий перетин» (1995)

Віктору Сидоренку притаманні глибоке знання стану і проблем сучасної світової пластичної культури, аналітичний підхід до втілення значущих тем історії та сьогодення, гостра спостережливість і розкутість композиційної фантазії та велика продуктивність. Бездоганно володіючи лінією, умінням вибудовувати форму, колорит, майстер невтомно експериментує, дошукується новітніх спрямувань у мистецтві нового тисячоліття. Це засвідчують його численні живописні полотна.
Майстерно виконані художником цикли творів присвячені образові жінки, яка, за його висловом, подібно до квітів, несе в собі космічну таємницю. Митець широкого творчого діапазону, майстер картини, натюрморту, портрета, акварельних творів, проектів сучасних мистецьких експозицій, академік В. Сидоренко неодноразово удостоєний престижних відзнак, у тому числі міжнародних. Найвідоміші роботи: триптих «Літо», цикли «Акварелі», «Жінки і квіти» (1990–1993), «Цитохронізми» (1994–1997), «Амнезія» (1995–1999); «Вторгнення» (1996), «Ритуальні танці» (1997). Неабияким успіхом користувалися авторський проект художника «Жорна часу», який 2003 року репрезентував Україну на ювілейному 50-му Венеційському бієнале (Італія) та мультимедійний проект «Аутентифікація», репрезентований 2006 року на міжнародному фестивалі «Східні сусіди» у Нідерландах.
Академік В. Сидоренко є одним із лідерів сучасного українського мистецтва. Творчий шлях художника розпочався ще в пізній радянський час, коли він використовував реалізм як точку відліку та можливість більш-менш переконливо віддзеркалити життя. Поступово художник переходить до постмодерну, споглядаючи трансформацію особистості в мінливому світі, на перетині індивідуального й архетипного, жорстких рамок і абсолютної невизначеності. Шлях художника від реалізму до неоавангардизму — це насамперед данина повній свободі творчості останнього покоління, що виросло і працювало за тоталітарного режиму. Час, Пам'ять, Історія — центральні ідеї проєктів В. Сидоренка, які екстраполюють поліваріантність і можливість різнопрочитання мовою візуальних образів і конструкцій. До сфери творчих інтересів академіка В. Сидоренка входять специфічні реалії нашого часу: проблеми пам'яті, спадщина посттоталітарних рудиментів, питання ідентифікації особистості в сучасному світі, що дедалі більш ускладнюється, перспективи людини в новій глобалізаційній моделі життєустрою. Крім того, дослідницька спрямованість його творчості також стосується і минулого, але з підкреслено деідеологізованим ставленням до культурної спадщини, з використанням можливостей арсеналу нових медіа.
Пошуки власної ідентичності в соціальному колективі закінчуються торжеством уніфікації — так художник пропонує розшифрувати слово-гібрид, винесене в назву експозиції «Аутентифікація» (2006). На цьому автор не зупиняється: приведений у дію механізм, що генерує метафори, змушує його в побутовій стрижці розглядати прообраз муміфікації. Цей тріумф тіла виглядає як перетворення тулуба в бовванку, з якої відливається гіпсовий манекен, що остаточно заміняє людину в соціумі. Тільки у цього манекена і є шанс вижити і знайти безсмертя.
У проєкті «Левітація» (2008—2009) художник надає перевагу оптичній ілюзіоністській грі, що створюється щільним і в'язким червоним кольором, майже пурпуром, простору з великоформатних мальовничих площин та інсталяцією. Чоловічі фігури на повний зріст підносяться у повітря, втрачаючи орієнтири і координати, а з ними — і самих себе.
Відтоді його персонаж – людина з натовпу, яка народилася в "утробі" тоталітарного дискурсу і сформувався в уяві митця під час служби в радянській армії. З часом образ персонажа набув іншого значення, символізуючи гонитву за самоідентифікацією в посттоталітарному сучасному суспільстві. Автор досліджує механізми індивідуальної адаптації до знеособленого суспільства через образи людей у кальсонах, що левітують у власному просторі. Не в останню чергу цей формальний мотив можна тлумачити і як свого роду візуальне передбачання теперішнього військового зіткнення двох світоглядних парадигм: тоталітарної російської та демократично-європейської української.
Брав участь у Першому київському бієнале «ARSENALE» (1995), а також у проектах «Art-Kyiv Contemporary», «Велике й величне», відео-арті «Феака». Провадив численні виставки в галереях: «Чорний квадрат» (Маямі, США), Saatchi gallery (Лондон, Велика Британія), Єрмилов-Центр (Харків), «Боттега», Мистецький Арсенал і «Триптих» (Київ).
2007 року був співкуратором українського проекту на Венеційському бієнале, у 2011 та 2013 – комісаром українських проектів.
Учасник вітчизняних і міжнародних виставок. Персональні виставки експонувалися у Національному художньому музеї України (Київ), Харківському художньому музеї, Державній картинній галереї (Львів), Державному музеї мистецтв імені А. Кастєєва Республіки Казахстан (Алмати), Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), музеях і галереях інших країн. Твори академіка В. Сидоренка зберігаються у Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), в колекції Єльського університету США, у збірках художніх музеїв та в приватних колекціях інших країн світу.
Нагороджений: орденом «За заслуги» ІІ (2009) і ІІІ ступенів (2004), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003), Золотою медаллю НАМ України (2003).

Вибрані виставкові проєкти

Нульовий рік. Ідея Світла

«Нульовий рік. Ідея Світла» — третя та завершальна частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру — це біле світло», що охоплює твори митця, виконані у різних жанрах — живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури, — за понад 25-річний період. Виставка проходила з 15 грудня 2021 по 12 лютого 2022 року в Центрі сучасного мистецтва М17 (Київ). 
«Нульовий рік. Ідея Світла» складається виключно з нових робіт та скульптур Віктора Сидоренка. В їх основу лягли експерименти з оптикою на теми прикордонних відчуттів між реальним та зримим, фактичним і бажаним. Митець проводить свого Персонажа через терени психологічних дослідів, ірраціональних процесів та перевтілень, продовжуючи його виснажливу підготовку до того, що начебто ніколи не настає — невідворотної зустрічі з собою. Це виставка про забуту сьогодні людяність, про мистецтво комунікації та можливість дивитися на світ та інших відкритим поглядом.
Куратор — Андрій Сігунцов, співкураторка — Євгенія Гавриленко, керівниця — Наталія Шпитковська.

Несвоєчасне

«Несвоєчасне» — проєкт Віктора Сидоренка, в якому митець досліджеє теми формування індивідуальної та суспільної пам’яті, темпоральні режими культур, людської ідентичністі і того, як вона конструюється. Виставка проходила з 10 вересня по 18 листопада 2020 року в Центрі сучасного мистецтва М17 (Київ). 
Експозиція виставки складалася із двох частин: перша частина представляє роботу «Пляж і берег», яку Віктор Сидоренко писав протягом 2004-2017 років. Друга показує нові роботи серії Un-Timely, що також зображують пляжний відпочинок.
Пляж – метафора, яка може бути інтерпретована у будь-який спосіб. Пляж є особливим культурним явищем і, мабуть, найпростіше зчитується як метафора колективності. Але колективності якої доби? Потріскана фарба на полотнах митця натякає на давнину, «сивішу» за ХХ сторіччя. Дитяча пам’ять старшого глядача підкаже шукати цей пляж у найближчому минулому. Проте варто прибрати кракелюрний шар – і хіба ці «пляжні ритуали» не відображають сучасності? А чи стануть вони кардинально іншими століттям після нас? Віктор Сидоренко вводить глядачів у лабіринти часу, аби поставити питання про континуальність культури - про те, чи справді те «несвоєчасне», що не має яскравих маркерів конкретного часу, є неактуальним.

Вибрані роботи

Illustration

Із серії «Несвоєчасне»2020, полотно, олія, 200 х 150 см

Illustration

Із серії "Нульовий рік. Ідея Світла"2020, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

Із серії "Набуття суб'єктності"2017, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

Із серії "Набуття суб'єктності"2017, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

Із серії "Нульовий рік. Ідея Світла"2020, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

Із циклу "Чорнозем"2021, папір, шовкографія, акварель, 50 х 50 см

Illustration

Із серії "Набуття суб'єктності"2017, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

"Лексикон трансформацій 20"2020, папір, шовкографія, 40 х 40 см

Illustration

Із серії "Нульовий рік. Ідея Світла"2020, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

Із серії "Набуття суб'єктності"2017, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

Із циклу "Чорнозем"2021, папір, шовкографія, акварель, 50 х 50 см

Illustration

Із серії "Набуття суб'єктності"2017, полотно, олія, 200 х 200 см

Illustration

"Лексикон трансформацій 11"2020, папір, шовкографія, 40 х 40 см

Вибрані видання

Illustration

Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань К., 2008.

Illustration

Мистецьке одкровення Харкова. В зб.: Сучасне мистецтвоВип. 3. К., 2006.

Illustration

Вдосконалюватихудожній процес Образотворче мистецтво. 1987. №5.

Illustration

На переломі
Образотворче мистецтво. 1987. №5.

Вибрані інтерв'ю

Інтерв'ю Президента НАМ України Віктора Сидоренка

Про роль колекцій сучасного мистецтва в період війни

"В гостях у художника": Віктор Сидоренко

Міждисциплінарний проєкт «Нульовий рік. Ідея світла»

“Безмежне життя смерті” Віктора Сидоренка

"Технології травм" Віктора Сидоренка

"Несвоєчасне" Віктора Сидоренка

Віктор Сидоренко про покоління молодих

Віктор Сидоренко про свого героя

Про постколоніальність та вторинність

Біографія

1953 — народився 31 грудня у м. Талди-Курган (Казахстан).
1979 — закінчив Харківський художньо-промисловий інститут.
1979—1985; 1989—1992 — викладач Харківського художньо-промислового інституту.
1985—1988 — аспірант творчих майстерень Академії мистецтв СРСР.
1987—1994 — голова Харківської організації Спілки художників України.
1989—1991 — народний депутат СРСР (від Спілки художників України).
1996 — академік-засновник НАМ України.
1997—2005 — заступник голови Національної спілки художників України.
1997–2022 — віцепрезидент НАМ України.
2001–2022 — директор Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України.
З липня 2022 – президент НАМ України
Член Національної спілки художників України.


Бієнале

2003 — «Жорна часу», персональний проєкт на 50-й Міжнародній виставці сучасного мистецтва у Венеції. Автор і куратор проєкту.2007 — «Поема про внутрішнє море», український проєкт на 52-й Міжнародній виставці сучасного мистецтва у Венеції. Сокуратор.2011 — Уповноважений українського павільйону 54-ї Венеційської бієнале, кураторами були Олексій Роготченко та Акілле Боніто Оліва.


Наукові роботи

● Вдосконалювати художній процес // Образотворче мистецтво. 1987. № 5.
● На переломі // Образотворче мистецтво. 1988. № 2.
● Проникнення в таємницю вічності // Образотворче мистецтво. 1994. № 2.
● Венеціанські Бієнале і проблеми сучасного мистецтва в Україні // Сучасне мистецтво. Київ, 2004. Вип. 1.
● Непосредственность восприятия // Понедельник. 2004. № 14.
● Мистецьке одкровення Харкова //Сучасне мистецтво. Київ, 2006. Вип. 3.
● Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань (Розвиток візуального мистецтва України ХХ–ХХІ століть). Київ: ВХ[студіо], 2008. 188 с.: іл.
● FIAC 08: погляд зблизька // Курсив. 2009. № 2.
● Practices of visual arts in the music of the twentieth and early twenty-first centuries / Victor Sydorenko, Asmati Chibalashvili, Polina Kharchenko, Igor Savchuk, Ruslana Bezuhla / STUDIA UBB MUSICA. 2022. Vol. LXVII, Special Iss. 1. P. 79–101.
● Interactive Sound Installation as an Implementation of Contemporary Communication Models / Victor Sydorenko, Asmati Chibalashvili, Polina kharchenko, Ruslana Bezuhla, Igor Savchuk / Postmodern Openings. 2022. Vol. 13, Iss. 2. P. 239–253.


Колекції

● Національний художній музей України● Харківський художній музей, Україна● Дніпровський художній музей, Україна● Запорізький обласний художній музей, Україна● Миколаївський обласний художній музей, Україна● Музей сучасного мистецтва KIASMA, Гельсінкі, Фінляндія● Ізмаїльська картинна галерея, Україна● Міністерство культури України, Україна● Єльський університет, Школа мистецтв, США● Президентський Палац, Алмати, Казахстан