Володимир Михайлович Прядка

Академік НАМ України

Illustration

Володимир Михайлович Прядка

    нар. 1942

Художник, педагог

    Академік НАМ України (2004)

    Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998)

    Народний художник України (2007)

    Член Національної спілки художників України

    Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України

Високий професійний рівень Володимира Михайловича Прядки, його яскрава творча індивідуальність здобули належне визнання в Україні та поза її межами. Автор значних творів монументально-декоративного розпису, мозаїчного та скульптурного рельєфів, вітражів з литого скла, тематичного гобелена. Творчу роботу В. Прядка органічно поєднує з громадською: виступає на радіо, телебаченні, у пресі. Про творчі здобутки художника є численні відгуки у засобах масової інформації. 
Основні твори: мозаїчний рельєф «Сонце кохання», гобелен «Гімн життю», вітраж «Сім’я і Батьківщина» (Палац урочистих подій, м. Олександрія, 1968–1970); гобелени «Русь» та «Світанок революції» (1978); «Легенда про Кия» (Музей історії м. Києва, 1982); «Історія землі Черкаської» та «Слава Черкащини» (1984); «Київ – місто-герой» (1985); кольорове вирішення мікрорайону «Троєщина» (м. Київ, 1985); монументально-декоративний розпис плафона вестибюля ЦНБ ім. В. Вернадського (1988–1989); килими «Українська ніч», «Солов’ї», керамічне панно «Золотоверхий Київ», гобелени «Давній Київ», «Чигирин», «Батурин», «Глухів» (Палац «Україна»,м. Київ, 1995–1996); монументальний розпис Варваринського приділу, 10 ікон для фасаду Михайлівського Золотоверхого собору (1998–2000); серія ікон для Андріївського та Преображенського іконостасів Успенського собору Києво-Печерської лаври (2003); монументально-декоративний розпис в інтер’єрі Національної спілки майстрів народного мистецтва (у співавторстві, 2003); ікони «Розп’яття Ісуса Христа з ангелами», «Розп’яття Апостола Андрія», «Розп’яття Апостола Петра» (2004); станкові твори «Кирило Кожум’яка» (Київський ляльковий театр, 2005–2006), «Зиновій-Богдан Хмельницький – гетьман всієї Руси-України» (2005), «Гетьман Іван Мазепа» (2007), «Гетьман Петро Дорошенко» (2007), монументальний живопис в інтер’єрі Успенського собору Києво-Печерської лаври; «V Вселенський собор», «VІІ Вселенський собор», «Апокаліптичні старці на склепінні», «Україна у вогні» (2009), монументальні портрети гетьмана Івана Мазепи (у співавторстві з О.І. Володимировою, 2007–2010), живописні твори «Капустяна балка» та «Заповіт Тараса» (2012–2013).

1942 — народився 4 березня у с. Ходорів Миронівського р-ну Київської обл.
1966 — закінчив Київський державний художній інститут за спеціальністю «Скульптура».
1966—1992 – Київський комбінат монументально-декоративного мистецтва, художник-монументаліст.
1992—2005 – голова Спілки майстрів народного мистецтва України. (1998 — Спілці надано статус Національної).
1997—2005 – головний редактор журналу «Народне мистецтво».
2001—2004 – член-кореспондент АМУ.

Посада – професор кафедри художніх основ декоративно-прикладного мистецтва Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.

Нагороджений: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2002), Почесною Грамотою Ради Міністрів України (1982), Золотою медаллю АМУ (2012).