Валерій Михайлович Гайдабура

Член-кореспондент НАМ України

Illustration

Валерій Михайлович Гайдабура

    нар. 1937

Мистецтвознавець, дослідник історії українського театру

    Член-кореспондент НАМ України (2004)

    Заслужений діяч мистецтв України (1990)

    Доктор мистецтвознавства (2000) 

Пріоритетний напрям науково-дослідницької роботи Валерія Михайловича Гайдабури – вивчення історії театрального мистецтва в Україні періоду німецько-фашистської окупації та української діаспори Німеччини, Франції, США, Канади, Австралії. Працюючи на посаді заступника генерального директора з творчих питань Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка (до липня 2018 року), ґрунтовно вивчав історичну спадщину першої сцени України, збирав документальний, іконографічний матеріал, що висвітлює творчість франківців. Ця діяльність є основною для науковця і сьогодні: перебуваючи на творчій роботі,він активно здійснює наукові розвідки, збираючи та класифікуючи архівні матеріали, малодосліджені й невідомі факти про творчість акторів театру ім. І. Франка різних років. Широковідомою є серія робіт дослідника, що складається з тематичних публікацій про митців театру: П. Нятко, К. Осмяловську, К. Кошевського, В. Добровольського, К. Лучицьку та ін. В. Гайдабура бере активну участь у науковому житті країни, він неодноразово обирався членом вченої ради Державного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, членом редколегій ряду провідних мистецтвознавчих видань («Мистецтвознавство України», «Український театр», «Просценіум» тощо).

Основні наукові праці В. Гайдабури: «Запорізький театр імені М. Щорса» (1979), «Володимир Грипич» (1984), «Єлизавета Хуторна» (1984), «Театр, захований в архівах» (1998), «Театр між Гітлером і Сталіним» (2004), «Летючий корабель Лідії Крушельницької» (2006), «Театральні автографи часу» (2007), «А що тато робить в театрі?» (2011), «Театр, розвіяний по світу» (2013), ««Заграва» – український театр Канади» (у співавторстві, 2013), «Перша сцена України. Фрагменти історії» (2014), «Ганна Борисоглібська. Життя і безсмертя корифея сцени соборної України» (2017).