10.04.2025

У статті досліджується українське нео-поетичне кіно як засіб/модус відображення різноманітних аспектів нематеріальної культурної спадщини та національної ідентичності. Розглядається оновлення художньо-стилістичних рішень екранних нео-поетичних творів початку ХХІ століття, артикулюється їх вкоріненість у традиції класичного українського поетичного кіно 1960-х років та в дієвій триєдності поетизації, міфологізації та метафоризації екранних висловлювань 1920-х.
Автор аналізує, в якій спосіб сучасні режисери-кінопоети створюють арт-тексти, використовуючи нові технології та підходи, що базуються на сьогочасних принципах організації звукового та візуального середовищ, новій екранній антропології та історико-політичних прив’язках доби. Відтворені екранними засобами міфи, обряди, колоритні «етнографізми» розглянуто як важливий елемент збереження та популяризації національної культурної спадщини, вимір репрезентації нематеріального культурного надбання. 

Завантажити статтю.

Ірина Зубавіна доктор мистецтвознавства, професор,учений секретар відділення кіномистецтва НАМ України, академік НАМ України, г.н.с. відділу історії і теорії культури ІПСМ НАМ УкраїниORCID: http://orcid.org/0000-0002-0816-0207