20.10.2023

Про український цирк, який зумів зберегти себе і знову вивів артистів на манеж уже за три місяці після вторгнення, знімають кіно. Нещодавно відбулася прем’єра французького фільму «Київ. Площа Перемоги, 2» трьома мовами, що розповідає про будні артистів цирку, які з перших днів працювали під обстрілами.
Генеральний директор Національного цирку України, заслужений діяч мистецтв Владислав Корнієнко розповів, як йому з артистами на початку війни довелося переїхати жити в цирк, як рятували від голоду та ракет циркових тигрів та коней, як співробітникам цирку вдалося з кормом для тварин прошмигнути буквально під носом у окупантів за лічені хвилини до захоплення Ірпеня.

Перше, що турбувало співробітників цирку, – це збереження державного майна. Це не тільки архітектурна пам'ятка, в якій розташовується Національний цирк України, а й тварини – у цирку працюють 72 чотирилапих та крилатих артиста. Разом з усіма приміщеннями цирк займає 14 500 квадратних метрів, а з Будинком артистів цирку (готелі для артистів, що приїжджають виступати. – Авт.) – 18 000. Щоб врятувати від обстрілу, тигрів і коней, дикобраза та папуг, тварин поселили на цокольному поверсі.

Тигр Арнольд | Завантаження тирси для тварин у перші дні війни

"У разі удару вони не постраждали б, - зазначає генеральний директор Національного цирку України Владислав Корнієнко. – Будівля цирку має розгалужену систему нижніх поверхів – цокольного та підвального. Ці приміщення цілеспрямовано будувалися як укриття у разі війни". Вони одні з найзахищеніших у Києві, це зазначає і ДСНС.
Через комендантську годину та складнощі з пересуваннями директор цирку разом із десятком працівників на початку війни оселилися на роботі. А що робити - тварин і під час війни треба годувати, вигулювати та доглядати їх. Вивезти таку кількість не було можливості, та й нікуди. Київський цирк допомагав евакуювати тварин із екопарку «Фельдман парк», який потрапив під обстріл, – спеціальні клітини з колесами, в яких можна вивезти хижаків, є тільки у них. Із 300 співробітників цирку вибуло близько трьох десятків – хтось пішов на фронт, хтось евакуювався.

Корм для тварин шукали під обстрілами

Їжатець-улюбленець дітей. Програма "Цирковий променад"

"Журналістів зазвичай що цікавить? Чи виступають у нас хижі тварини. Бо це ж тема така, хайпова. При цьому вони жодної нашої програми не проглянули. А те, як взагалі сьогодні живе і працює цирк, це вже таке... Або той факт, що ми під час війни провели масштабний дитячий фестиваль-конкурс циркового та естрадного мистецтва "ДивоЦирк". Щоб ви розуміли, це три фестивальні дні, 416 переглянутих номерів, 510 учасників, 462 учні студій… Під обстрілами!", - говорить Владислав Корнієнко. 
На початку війни знайти їжу для циркових тварин було завдання №1. Тоді й звичайні магазини лякали порожніми полицями, а що говорити про корми?
Раніше м'ясо, корми та тирсу для Київського цирку постачали з Охтирки Сумської області, але вже в перші дні війни це місто потрапило під нищівні ракетні удари і було майже все зруйноване. Тому артистам довелося особисто нишпорити по Київській області, щоб дістати «харчі».

Кінь на сцені київського цирку. Програма "Цирковий променад"

"У нас вистачило б кормів лише на кілька тижнів, – згадує Владислав Корнієнко. – Потім проблема постала гостро. Ми їздили через блокпости до передмість і везли звідти під обстрілами – саме з напряму Ірпеня та Бучі. 
Домовлялися вже не за гроші, які враз втратили цінність, а за якісь продукти, цигарки. Востаннє виїхали з Ірпеня за годину до того, як у передмістя увійшли російські війська – пощастило проскочити! Пошук харчування для циркових тварин у таких умовах – це безперечно подвиг наших артистів.

Через три місяці зрозуміли: війна надовго, тому треба вчитися працювати за таких умов. Першу виставу під час війни присвятили вихованцям – «Врятовані циркові тварини». Жодне з них не постраждало ні фізично, ні психологічно: навіть семирічний білий тигр Арнольд стійко переніс всі негаразди. 
До речі, циркова династія тигрів уже налічує кілька поколінь. А ще є леви, собаки, песець, чорно-бура лисиця, носухи, козел, коні, дикобрази, папуга і голуби".

П'ять нових програм за час війни

Акробатичний номер під час циркової вистави

За рік Національний цирк України створив п'ять нових програм – лише на одну менше, ніж у мирний час. Дали 151 виставу – прийшло близько 100 000 осіб (при місткості зали – 1904 особи). 
Зібрати аншлаг у такий час не виходило – рятувальники жодного разу не дозволили повної посадки, адже треба розраховувати, скільки глядачів реально зможуть сховатися у місцевому бомбосховищі. Спочатку квитки продавали на 500 місць, коли розчистили укриття – дозволили садити більше. Нині у цирку близько 1400 місць для глядачів.

Щоденна праця артистів та персоналу цирку

Артистка під час циркової вистави

В Україні цирковому мистецтву навчають у чотирьох навчальних закладах: Київській академії естрадного та циркового мистецтва, де Владислав Корнієнко вісім років працював ректором, у Київському університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого – тут готують циркових режисерів, у дніпровському та луганському коледжах. Останній зараз працює у Києві.

"Ці навчальні заклади готують артистів різних жанрів – від пантоміми до фокусів, – зазначає директор Київського цирку. В Україні не готують лише дресирувальників".

Але є ще аматорські циркові студії. З цих студій та українських вищих навчальних закладів виходять артисти, які потім дивують увесь світ, виступаючи у Cirque du Soleil.

"Класичний цирк – багатожанровий, у ньому понад 30 жанрів та піджанрів, – пояснює Владислав Корнієнко. - Це і клоунада, і фокуси, і жонглювання, еквілібристика, акробатика, силова гімнастика та інші. У кожній програмі демонструється до 15 видів. Також обов'язково бере участь оркестр – ми маємо 19 музикантів".

Щоб подарувати глядачеві свято, артисти та персонал працюють практично без вихідних. Це небезпечна професія – ризик отримати травму є завжди. Крім того, цирковому артисту потрібно працювати на 360 градусів – глядачі сидять довкола нього.

Гендиректор Національного цирку України Владислав Корнієнко

Про свій цирк Владислав Вікторович знає все — розповідати може годинами. "Я захоплююся цією будівлею – вона дійсно унікальна. Другої такої не існує. Побудував її досвідчений український архітектор Валентин Жуков — автор цирку у Дніпрі та співавтор ансамблю Солом'янської площі. Для мене наша будівля — це такий собі місточок у минулу історію традиційних театрів.
Міркуйте самі: cцена-арена, що має традиційний діаметр у 13 метрів, — це від давньогрецького театру. Колонади по фасаду — це вже римський стиль. Купол — данина візантійській архітектурі. Тут немає місця випадковості — все надзвичайно тонко і вдало продумано. Під манежем навіть була спроєктована капсула до 5 метрів глибиною — її заливали водою, перетворюючи на гігантський басейн... 
До речі, перше, що я зробив на посаді директора — почав відновлювати історичний інтер'єр. Раніше хол цирку здавали в оренду різним ярмаркам — я це все скасував. Мрію відтворити первісні задуми архітектора. З того, що вже вдалося, — сходинки-ескалатор, якими сходять у фіналі артисти на уклін".
Корнієнко знається не тільки на будівлі. Він розповідає про каналізацію під землею. Знає історію площі, де стоїть цирк та вулиць, що до неї збігають. 
На запитання, чи немає в нього відчуття, що чиновники вищих рангів забули дорогу до цирку (а колись вони часто приходили на прем'єри, як і численні іноземні гості — міністри, президенти, принцеси, які мали за честь відвідати виступи київських артистів), директор лише зітхнув: "Держава нас підтримує — і ми за це вдячні. Чиновники відвідують нас нечасто. Чому? Гадаю, річ у нерозумінні ними значення циркового мистецтва. Шкода… Але як казав наш вічний класик, "а нам своє робити". Тож ми тут днюємо, ночуємо, працюємо. Інакше просто не вміємо. До того ж я оптиміст. Вірю в те, що все буде добре, якщо, звісно, до цього докласти зусиль".

Наразі в цирку представлене «Колесо мужності»

Виступ артистів київського цирку на колесі мужності

Наразі цирк працює над програмою для нового сезону. За 300 тисяч гривень президентського гранту готують, у тому числі, номер під назвою «Лапендула».
"Ніхто просто не знає, що це таке, – зітхає директор цирку. – Це величезна конструкція із двох коліс, які обертаються. Усередині кожного колеса виступає артист".
Цей апарат вигадали у 1930-х роках. Його ще називають «Колесом смерті», або «Колесом мужності». Це найскладніший і найнебезпечніший цирковий номер, який виконується на висоті без страховки – її неможливо закріпити на металевому кільці, що обертається. Артисти працюють на поверхні коліс та всередині них.
Наразі для глядачів виступають понад 70 артистів цирку, ще стільки ж творців програми залишаються за лаштунками в тіні. Ціни на квитки знизили до мінімуму – найдешевший коштує 50 гривень. Ці гроші підуть на годування циркових тварин.

Цирк працює для відвідувачів

Артист на сцені київського цирку виконує свій номер

"Ми працюємо. Закриті були лише в перші місяці після повномасштабного вторгнення. І це незважаючи на те, що багато наших взяли зброю і пішли захищати країну. Нас поменшало, а робимо ми все у тому ж обсязі. І, додам, на тому ж якісному рівні", - розповідає Владислав Корнієнко.
Двері відчиняються за 45 хвилин до вистави. У фойє на глядачів чекають фотовиставка, жива музика та цирковий інтерактив.
Під час тривоги цирк не працює. Глядачі можуть пройти в укриття у приміщенні цирку. Якщо тривогу оголосили до початку, вистава розпочнеться через 20-30 хвилин після її закінчення.
За матеріалами KP.UA та ТиКиїв